Казка про трьох братів-вуглеводнів

     Було у царя Карбону  троє улюблених синів: Етан, Етен і Етин. Зовні дуже схожі між собою, але все ж різні – і на вигляд, і характером. Одним словом - трійнята. Одного разу покликав їх Карбон до себе і сказав: «Ви троє мені найрідніші. На вас усі рівняються. Хочу переконатися, що я у вас не помиляюся, що ви гідні продовжувати мій рід. І тому, дам вам випробування, яке покаже, чого ви навчилися і на що здатні, наскільки знаєте себе і один одного, чи міцне ваше братерство. А завдання для вас таке: потрапити в Країну вуглеводнів і утворити гомологічні ряди. Застерігаю, будьте пильними, бо всюди чатуватиме на вас небезпека. Не потрапляйте в пастки. Не давайте скувати себе ланцюгами перетворень». 

    Зібралися брати, попрощалися з батьком, пообіцяли виконати завдання і повернутися живими додому.

     Недовго йшли, як опинилися в темному лісі. Там побачили вказівник. Зліва на вказівнику було написано «Вогонь», а по праву сторону – «Вода». Посідали брати, порадились і вирішили: «Наліво не підемо, бо згоримо і сліду від нас не залишиться. Підемо направо».  
    
     Ідуть, ідуть… Стомилися вже, пити хочеться. Аж тут і вода – задзюрчало джерельце. Етен і Етин кинулися першими до нього. «Куди ви? Зупиніться! – кинув їм навздогін Етан. – Не можна вам пити воду, вона може бути підкисленою! Ти, Етене, можеж стати  Етанолом, а ти, Етине, – Етаналем!" Послухалися брати – не стали пити воду. Пішли далі. Вийшли на галявину. Тут вже Етан знесилився і каже: «Приляжу  на сонці, відпочину». «Відпочивай, - погодилися брати, – а ми спробуємо вихід з лісу відшукати».

     Довго вони блукали лісом. Вже зовсім знесилені помітили  річку невеличку. «От би скупатись», - подумали обидва і побігли до річки. Але так само раптово зупинились. Знову промайнула в їхніх головах  думка: «А що, як там у воді сидить страшний Бром? Візьме і проковтне нас обох, і станемо ми бромопохідними». « Ні, у воду краще нам не заходити», -  застеріг Етен. І тільки він це промовив , як сталося чудо - перед братами  з`явився місток через річку. Зраділи вони: «Гайда за Етаном!» Прибігли на галявину, а Етан спить – ніг не чує. Розпарився на сонці, а  до нього, скориставшись ситуацією, підступний Хлор підкрадається. Кинулися до брата з криком: «Просинайся мерщій, Етане, поки у хлоропохідне чудовисько не перетворився».

     Коли оговтався Етан, то був безмежно вдячний братам, що не кинули його напризволяще. І, вже втрьох, щасливі, що живі і здорові, дружно попрямували вони через чарівний місток до Країни вуглеводнів.

    Швидко до царя Карбону дійшла радісна звістка, що сини його утворили гомологічні ряди і разом з ними повертаються додому.

    От і казочці кінець.  А хто слухав, буде молодець, якщо продемонструє з допомогою рівнянь реакцій ті перетворення, що відбулися б з Етаном, Етеном і Етином, якщо б вони не змогли уникнути перешкод.